Державний вищий навчальний заклад  

Державний вищий навчальний заклад

Чернівецький коледж дизайну та економіки
Творчий проект

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEA8ppKvcMA AADcAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbESPX2vCMBTF3wf7DuEKe5upHRtajTIEYYONTSc+X5qb ptjclCTT7tsvguDj4fz5cRarwXXiRCG2nhVMxgUI4trrlhsF+5/N4xRETMgaO8+k4I8irJb3dwus tD/zlk671Ig8wrFCBTalvpIy1pYcxrHvibNnfHCYsgyN1AHPedx1siyKF+mw5Uyw2NPaUn3c/brM /dh+IX0n82xNmH2WB/M+rY1SD6PhdQ4i0ZBu4Wv7TSt4mpVwOZOPgFz+AwAA//8DAFBLAQItABQA BgAIAAAAIQDw94q7/QAAAOIBAAATAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABbQ29udGVudF9UeXBlc10ueG1s UEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADHdX2HSAAAAjwEAAAsAAAAAAAAAAAAAAAAALgEAAF9yZWxzLy5yZWxz UEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADMvBZ5BAAAAOQAAABAAAAAAAAAAAAAAAAAAKQIAAGRycy9zaGFwZXht bC54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEA8ppKvcMAAADcAAAADwAAAAAAAAAAAAAAAACYAgAAZHJzL2Rv d25yZXYueG1sUEsFBgAAAAAEAAQA9QAAAIgDAAAAAA== " adj="10834" fillcolor="#4a452a" stroked="f" strokecolor="white"/>
Чернівці 2012
Країни Азії Виконали студенти групи 1-801, спеціальності «Фінанси та кредит» Бучковська Марина Подляк Магдалена Гафу Марина Луцу Інна Крупка Катерина Козачук Максим

Зміст

1.Азія

1.1 Коротко про історію Азії.

1.2Населення

1.3 Клімат

1.4 Рельєф

1.5 Економіка

2.Японія

2.1 Економіко-географічне положення

2.2 Природні ресурси

2.3 Населення

2.4 Промисловість

2.5 Транспорт

2.6 Зовнішні економічні відносини, російсько-японські відносини

2.7 Цікаві факти

3.Китай

3.1 Політичне й економічне становище

3.2 Населення

3.3 Природні ресурси

3.4 Рекреаційні зони

3.5 Промисловість

3.6 Сільське господарство

3.7 Цікаві факти

4.Індія

4.1 Історія Індії

4.2 Політична система

4.3 Економіка

4.4 Населення

4.5 Релігія

4.6 Архітектура

5.Використана Література

1)Азія. Азія є найбільшою частиною світу.

Азія — найбільша частина світу (близько 43,4 млн км2). На її частку

припадає третина суші планети. Азія майже вся розташована у Північній

півкулі. Зі сходу на захід вона простягається від мису Баба у Західній

Туреччині до мису Дежньова у Беринговій протоці, що становить 16 тис.

км. Протяжність Азії з півночі на південь — 8 тис. км. Найвища гора

планети (Еверест, 8848 м) і найнижча западина (Мертве море), найбільші хвойні ліси (тайга Сибіру), найбільше

замкнуте море (Каспійське), найглибше озеро (Байкал) — усі вони

розміщуються саме в Азії. Населення Азії становить понад З млрд чол.

В Азії гори і плоскогір'я займають майже три чверті її території

Основні гірські системи — Гімалаї, Каракорум, Памір, Тянь-Шань,

Гіндукуш, Куньлунь, Великий Кавказ, Алтай, Саяни, хребти Верхоянський і



Черського. Великі нагір'я — Тібетське, Іранське, Вірменське,

Малоазіатське, Станове, Коряцьке. Плоскогір'я — Се-редньосибірське,

Аравійського півострова, Деканське. Найбільші рівнини —

Західно-Сибірська, Туранська, Велика Китайська, Індо-Гангська,

Месопотамська. На Камчатці, островах Східної Азії та Малайського

архіпелагу багато діючих вулканів, висока сейсмічність. Найвищий діючий

вулкан Азії — Ключевська сопка (4750 м) — міститься на Камчатці.

Надра Азії різноманітні й багаті. У східній її частині простягається

олов'яно-вольфрамовий пояс — єдиний на планеті. Руди чорних і кольорових

металів залягають, як правило, на глибині, іноді виходять на поверхню

(наприклад, на півострові Індостан). Азія має багаті запаси вугілля

(Кузнецький і Тунгуський басейни, родовища на Великій китайській

рівнині, у Монголії). Газ і нафта зустрічаються у прогинах земної кори

(Аравійський півострів, Месопотамія, Західний Сибір, Прикаспій).

У Казахстані, Китаї та інших країнах є багаті запаси бокситів. Якутія

відома родовищами алмазів.

Клімат Азії змінюється від арктичного на півночі до екваторіального на

островах Індонезії. Приблизно чверть її території займає вічна мерзлота

і стільки ж — аридні пустелі. На Оймяконському нагір'ї температура

знижується майже до -70 °С, а у пустелях Індії піднімається до 53 °С.

На значній території Азії клімат помірний. На тихоокеанському узбережжі

у субтропічному поясі мусонний тип клімату — літо помірно тепле, але

надмірно дощове.

На Аравійському півострові, у Месопотамії та на півдні Іранського

нагір'я — клімат тропічний. Там упродовж цілого року домінують сухі

гарячі континентальні повітряні маси. Температури високі, взимку — 18~24

°С, влітку — 30-35 °С, а опадів випадає мало — від 50 до 200 мм на рік.

В Індостані й Індокитаї — клімат субекваторіальний, сухий і дощовий

сезони чергуються.

На Малаккському півострові та островах Малайського архіпелагу клімат

екваторіальний: жарко, парко, дощі йдуть протягом усього року. Тут немає

пір року, цілий рік — суцільне дощове літо.

Ріки Азії належать до басейнів усіх чотирьох океанів Землі. Ця частина



світу має великі запаси прісної води та гідроенергії. В Азії великі запаси прісної води та гідроенергії. В Азії

зустрічаються всі природні зони планети.

1.1)Коротко про історію Азії.

Найдавнішими на азіатському континенті вважаються цивілізації шумерів та

аккадів у Месопотамії та індусів у долині Інду, які існували у III

тисячолітті до н. е. У II тисячолітті аморити та касити заволоділи

Месопотамією, хіттайці — Малою Азією, аріанці — долиною Інду. Ассірійці

завоювали Вавилон у XIII ст. до н. є. і створили свою імперію, яка

досягла розквіту в VII ст. до н. є. Нею заволоділи медеси (605 р. до н.

е.), а згодом — перси (539 р. до н. е.). Китайська цивілізація

розвинулась за часів династії Чжоу (1122-221 pp. до н. е.). У V ст. до

н. е. в Азії поширилися релігійні вчення Конфуція, Зоро-астра і Будди.

Олександр Макендонський у 331 р. до н. є. розгромив імперію персів. Його

імперія простяглася від Середземномор'я до Індії. Центральна Азія

потрапила під контроль китайської династії Хань (246 р. до н. є. — 220

р. н. е.).

Римська імперія простяглась від Середземномор'я і Західної Європи до

Євфрату. Ця імперія у 395 р. розділилася на дві — Західну і Східну

(Візантію). За часів перської династії Сасанідів точилася боротьба між

Персією та Римом за владу над Азією. У VII ст. араби принесли іслам до

Персії, Сірії, Ізраїлю. Столицею арабської імперії був Багдад (750-1258

pp.). Оттоманська імперія захопила Єрусалим у 1072 р. Це призвело до

серії Хрестових походів європейських монархів і феодалів.

Монголи під керівництвом Чингісхана та його нащадків упродовж XIII-XIV

ст. підкорили Маньчжурію, Китай, Корею, Північну Індію. Китай здобув

незалежність за династії Мін (1368-1644 pp.). Оттоманська імперія

розгромила Візантію, захопивши Константинополь (1453 р.). У XVI ст. в

Індії утворилася імперія Великих моголів.

Європейська колонізація Азії почалася після подорожі португальця Васко

да Гами до Індії навколо мису Доброї Надії. Сталося це у 1498 p. Слідом з португальцями до Азії прибули голландці, англійці

та французи. Між ними розгорнулася боротьба за контроль над територіями.

У 1763 р. Англія завдала поразки Франції і закріпила свій контроль над

Індією. Протягом 1862-1883 pp. Франція встановила контроль над

Індо-Китаєм.

Росія за часів Івана III позбулася татарського контролю (1480 p.).

Колонізація Сибіру козаками розпочалася у XVI ст. Згодом росіяни досягли

Тихого океану. В результаті російської та японської територіальних

експансій почалась війна 1904-1905 pp., в якій перемогла Японія. Дещо

раніше (1895 р.) Японія перемогла Китай і приєднала до себе Корею (1910

p.), окупувала Маньчжурію (1932— 1945 pp.). У 1937 р. Японія почала

загарбницьку війну у Китаї. Під час Другої світової війни японські

війська зайняли багато регіонів Азії і далеко не завжди їх вважали

загарбниками. Часто до них ставилися як до визволителів від

європейського колоніалізму.

Наприкінці літа 1945 р. Друга світова війна закінчилася в Азії поразкою

Японії. Почалася деколонізація Азії. Виникла держава Ізраїль (14 травня

1948 p.). Зміцнився арабський націоналізм. Владу у Китаї захопили

комуністи на чолі з Мао Цзедуном (1949 р.) і націоналістичний уряд Чан

Кайші втік на острів Тайвань. У 1963 р. утворилася Малайська Федерація

(Малайя, Сінгапур, Саравак, Північне Борнео), зі складу якої Сінгапур

вийшов у 1965 р. У 1975 р. комуністи об'єднали В'єтнам. До лав

соціалістичних країн приєдналися також Лаос та Кампучія (1975 p.). CPCP

ввів свої війська до Афганістану (1979 p.), які були виведені звідти у

квітні 1992 р. Непростим був шлях до миру у Камбоджі. Кровопролитною

була ірано-іракська війна 1980-1988 pp., яка закінчилася безрезультатно.

Здається нескінченним арабо-ізраїльський конфлікт. 2 серпня 1990 р. Ірак

окупував Кувейт. 17 січня сили антиіракської коаліції (до якої належали

29 країн), спираючись на мандат Ради Безпеки ООН, розпочали операцію

"Буря в пустелі" і звільнили Кувейт. Триває індо-пакистанський конфлікт

і християнсько-мусульманське протистояння у Лівані. Китай, Пакистан та

Індія мають свою ядерну зброю.

Після виведення радянських військ з Афганістану у країні так і не було

встановлено миру. Тривала громадянська війна. 7 жовтня 2001 р.

антитерористична коаліція на чолі з США почала бомбардування об'єктів

уряду талібів, вимагаючи видати Саудівського мільйонера-терориста Усаму

бен Ладена, якого підозрюють в організації терактів 11 вересня 2001 р. у

Нью-Йорку та Вашингтоні.

До Другої світової війни більша частина населення Азії проживала колоніях. Нині майже всі країни Азії є суверенними державами. Наведемо

найхарактерніші їх ознаки:

• Японія (входить до складу "великої сімки");

• Ізраїль (країна переселенського капіталізму);

• Індія (типова країна, що розвивається);

• Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг (нові індустріальні

"тигри");

• Саудівська Аравія та інші аравійські держави, Бруней (експортери

нафти);

• Непал, Афганістан (найвідсталіші країни світу).

За формою правління країни Азії є республіками або монархіями. Існують

монархії конституційні (наприклад, Японія і Таїланд) та абсолютні

(приміром, Саудівська Аравія, Кувейт). За устроєм держави поділяються на

унітарні (наприклад, Монголія, В'єтнам) і федеративні (приміром, Індія).

1.2) Населення.

Азія має вельми різноманітний етнічний склад населення, яке належить до

дев'яти мовних груп. Найбільшими народами є китайці, хіндустанці,

бенгальці, біхарці, японці тощо. Населення говорить більш як 600 мовами.

В Азії спостерігається трудова міграція і міграція через політичні або

релігійні мотиви (наприклад, палестинські біженці).

Азія — батьківщина світових релігій: християнства, ісламу, іудаїзму,

буддизму. Багато хто сповідує національні релігії (індуїзм — в Індії,

конфуціанство — в Китаї, синтоїзм — у Японії).

Найбільша щільність населення в Бангладеш — 700 чол. на км2. В Азії

посилюються процеси урбанізації.

1.3) Клімат.

На фронті помірного і тропічного повітря активізується циклонічна діяльність, циклони з Атлантики нерідко доходять до Гімалаїв, викликаючи на своєму шляху опади. Нарешті, над Південною Азією градієнт тиску спрямований у бік Індійського океану; виникає пасатна циркуляція, або зимовий континентальний мусон. Влітку розподіл атмосферного тиску та пов'язані з ними потоки повітря істотно змінюються. Мінімальний тиск в літній час розташовується над районами Пенджабу, південної половиною Іранського нагір'я і південній і центральною частинами Аравійського півострова. Ця область низького тиску відома під ім'ям Передні Азіатської депресії. У неї втягується вологий повітря з Індійського океану, утворюючи індійський мусон, підсилюємо південно-тропічним антициклоном над Індійським океаном. Проте вологий мусон панує над Південної і Південно-Східною Азією, а над Західним Пакистаном і Раджастхане сухо, внаслідок втягування в депресію континентального повітря з Аравії та Ірану. Низький тиск утворюється влітку також і над Центральною Азією, але внаслідок її ізоляції від Індійського і Тихого океанів обширними високогірними територіями (Памір, Гімалаї, Тибет, Сичуаньський Альпи) південний і південно-східний океанічні мусони туди практично не потрапляють. На Східну Азію великий вплив влітку надає Гавайська антициклон. За його західній периферії з Східну Азію проникає морський тропічний повітря. Нарешті, Малу Азію та узбережжі Леванту (Сирія, Ліван, Ізраїль) влітку захоплює відріг Азорського антициклону, що поширюється над басейном Середземного моря і зумовлює суху і жарку погоду. Таким чином, протягом року над територією Азії переміщуються арктичні, помірні і тропічні повітряні маси. Найбільше значення для центральних частин Азії має помірний (полярний) повітря. Взимку він дуже холодний, влітку прогрітий, але завжди сухий. Континентальний тропічний повітря панує протягом всього року над південно-західній і західною периферією материка і сусідній областю північної Сахари. Морський тропічний повітря, трансформований в екваторіальний, проникає влітку в Південну і Південно-Східну Азію, тоді як на східній околиці материка відбувається чергування морських тропічних і континентальних помірних мас повітря по півріччях. Велика роль рельєфу в кліматообразованіі Азії, в формувань її пустельних кліматів, зокрема, високих гірських хребтів і замкнутих нагорій. Як зазначалося, аридної Центральної Азії породжується в значній мірі її віддаленістю від океанів і орографічної замкнутістю. З висотою Тибетського і Вірменського нагорій пов'язані місцеві висотні антициклони. Спадні потоки холодного повітря сухі. На самих гірських хребтах кліматичні умови змінюються з висотою. І, незважаючи на поступовість цих змін, легко виявляються поясні відмінності по вертикалі під впливом головним чином зміни температур. Експозиція схилів також істотно впливає на умови зволоження. Гімалаї служать найбільш яскравим прикладом нерівномірного випадіння опадів на південному схилі океанічному і сухому тибетському. У цілому висотні кліматичні пояси значно ускладнюють прояв широтної кліматичної зональності, тим більше що площі гірського рельєфу в Азії перевершують площі низького і плоского рельєфу. З океанічних течій особливо велика роль теплої течії Куросио, що йде уздовж східних берегів материка. Під його впливом кліматичні пояси на сході материка зміщені на північ. Так само, як і Гольфстрім біля берегів Північної Америки, Куросио досягає 35 ° -36 ° с. ш. і потім відхиляється на північний схід. Холодне Курильські протягом надає вплив переважно на північно-східні райони СРСР. Воно досягає південній краю Курильських островів і під назвою Оя-сиво ще помітно впливає на клімат острова Хоккайдо і північну частину острова Хонсю. Розглянемо сезонну циркуляцію атмосфери, зволоження і тепловий режим Азії в зимовий та літній час року.

1.4) Рельєф.

Азія — найконтрастніша за абсолютними відмітками висот частина світу. В Азії знаходиться найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест — 8848 м) і найглибша западина — Маріанська (10924 м), поблизу Азії розташовано ряд глибоких западин Світового океану, наприклад, Курило-Камчатська (9717 м) і Філіппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро — Байкал (глибина до 1620 м) і озеро Мертве, рівень якого знаходиться на 392 м нижче за рівень моря, Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії — 950 м. Близько 75% поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані височини (Тібетська, Монгольська), а також великі западисті улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Китайська, Індостанська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37% поверхні Азії.

Відмінна особливість Азії — гірлянда, вервечка острівних дуг, що складають її східне обрамлення. Для багатьох дільниць узбережжя Азії характерні активний вулканізм, виходи викопного льоду (Сибір), коралові утворення (на півдні).

Фізична карта Азії

1.5) Економіка.

Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.

В кінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНР та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8%. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт , Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.

Мумбаї є одним з найгустіше населених міст на континенті, центром туризму та інфраструктури, відіграє важливу роль в економіці Індії.

У своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери. Китай був найбільшою і найрозвиненішою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії, до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть в кінці ХХ століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою у світі.

В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії. У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнявся з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японська валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.

Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році. За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Великобританію і Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.

В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найрозвиненішим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 краïн регіону.

Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японіі, Індіі, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.

За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т.зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам[15] Азія має чотири основні фінансові центри: Токіо, Гонконг, Сінгапур та Шанхай. Великими роботодавцями в Індії та на Філіппінах стають Центри обробки викликів (англ. Call center) і аутсорсингові бізнес-центри у зв'язку з наявністю великих ресурсів висококваліфікованих фахівців та англомовних співробітників. Широке використання аутсорсингу допомагає зростанню Індії та Китаю як фінансових центрів. Завдяки своїй великій і надзвичайно конкурентоспроможній індустрії інформаційних технологій, Індія стала головним центром аутсорсингу

У 2010 році в Азії було 3,3 мільйони мільйонерів (людей з чистою вартістю маєтку понад 1 млн. дол США за винятком вартості їх будинків), лише трохи менше, ніж в Північній Америці (3,4 мільйони мільйонерів). У 2009 році Азія (без Близького Сходу) вперше обігнала за цим показниом Європу.

2) Японія.

2.1) Економіко-географічне положення.

По розмірах території Японія складає 378 тис. км2 Японія - країна-архіпелаг, розташована на чотирьох великих (Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сикоку) і майже 6 тис. дрібних островів. Довжина берегової лінії складає майже 30 тис.км. Берега сильно зрізані й утворять безліч заток і бухт.

Японія відділена від материка Східно-Китайським, Японським і Охотським морями. Зі сходу і південно-сходу країну омивають води Тихого океану. Між островами Хонсю, Сикозу і Кюсю розташоване Внутрішнє Японське море.

Омиваючі Японію моря й океани мають для країни величезне значення, як джерело біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів. Зв'язок Японії з іншими країнами світу здійснюється морським шляхом.

Положення Японії на стику материка Євразія і Тихий океан, що знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, відкриває дуже великі можливості для участі країни в Японія - гірська країна (75% території). Для розширення життєвого простору використовується принадлежна до суші акваторія: на штучних півостровах і островах, створених шляхом засипання мілководь, розміщаються житлові і промислові зони. Основна частина населення країни проживає на прибережних рівнинах (в основному по тихоокеанському узбережжю островів).

Значний вплив на господарське освоєння робить висока сейсмічність і вулканізм. Щорічно в Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різної сили. На островах знаходяться 15 діючих вулканів, а ще кілька десятків можуть пробудитися. Найвища вершина Японії - гора Фудзіяма (3776 м.). З виверженням підводних вулканів зв'язані моретрясения і викликувані ними цунамі, що наносять великий збиток господарству (в основному о.Хонсю й о.Хоккайдо). Утім, життя на островах не можна назвати ідилічної. За рік тут випадає до 1700 мм опадів - більше, ніж у дощовій Великобританії. До цього треба додати тайфуни і тропічні зливи, цунамі і землетрусу, що є тут нерідкими гістьми. І тільки дивні стійкість і працьовитість японського народу дозволяють країні не тільки протистояти природним стихіям, але і процвітати.

Клімат Японії в цілому досить сприятливий для проживання людей і ведення господарства. Острів Хоккайдо і північ Хонсю розташовані в зоні помірного морського клімату, інша частина Хонсю, острова Сикоку і Кюсю - у вологому субтропічному, а острова Рюкю (у т.ч. Окінава) - у зоні тропічного клімату.

Найважливішим фактором, що формує клімат, є мусони, що влітку супроводжуються тайфунами і зливами, а узимку - снігопадами. Зм'якшуюче вплив робить теплий океанічний плин Куросио. Завдяки кліматичним умовам у південних субтропічних і тропічних областях можна збирати по двох врожаю в рік.

В останні роки в Японії загострилася земельна проблема (погіршується якість земель). Розташовані в основному слабоподзолистые і торф'янисті грунти, а також бурі лісові і червоноземи, що підходять для вирощування багатьох сільськогосподарських культур (від картоплі на півночі до цукрового очерету на півдні). Оброблювані землі складають 13% площі, луги і пасовища - 4%.

В даний час Японія - конституційна монархія (тобто імперія). Вищий орган державної влади і вищий законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат: палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата). Термін повноважень депутатів палати представників - 4 роки, палати радників - 6 років (з переобранням половини складу кожні 3 роки). Парламент виконує важливу роль - приймає бюджет, ратифікує міжнародні договори й угоди, вносить пропозиції про виправлення до Конституції.

Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Основні релігії - синтоизм і буддизм. Грошова одиниця - 1 ієна = 10 сенам.

2.2) Природні ресурси.

Японія бідна корисними копалинами. Прив'язка до зовнішніх джерел сировини і ринкам збуту готових товарів стала найважливішою причиною проведення країною активної зовнішньої політики.

Понад 2/3 територію Японії займають лісу, чагарники; значна частина лісів, понад 1/3 - штучне насадження. Хвойні породи складають 50% загальних запасів деревини і 37% усієї лісової площі. Усього у флорі Японії нараховується близько 300 видів трав і понад 700 видів дерев і чагарників.

Ріки Японії численні, але малопротяженны. Найбільша з них - ріка Синако (367 км). Більшість рік - це бурхливі гірські потоки, джерела гидроэнергетики і води для іригації. Для судноплавства ріки непридатні. Озера в Японії двох типів: глибоководні гірські і мілководні, розташовані на прибережних низменностях. Достаток рік, озер, підземних вод, який щедро нагороджена Японія, впливає благотворно на розвиток сільського господарства і промисловості. Промисловий розвиток країни викликало серйозні проблеми з забрудненням навколишнього середовища, що і привело до розвитку програми за удосконалювання контролю за станом природи.

Останнім часом у Японії особливе значення приділяється розвитку рекреаційних ресурсів. Питання культури й естетики ландшафту, декоративне садівництво, створення парків і заповідників, охорона пам'ятників старовини ввійшли в життя японського народу здавна. Зараз у Японії мається близько 25 національних парків. На развитие туризму приходиться розплачуватися, зараз висловлюється заклопотаність значним ушкодженням природного навколишнього середовища. Тому розробляються шляхи кращого використання визначних пам'яток природи, одночасно з її захистом і збереженням.

2.3) Населення.

По чисельності населення (більш135 млн. чол.) Японія входить у першу десятку країн світу. Однак за останнє десятиліття характер природного руху населення різко змінився. Японія стала першою державою Азії, що перешли від другого до першого типу його відтворення. За прогнозами Японських демографів чисельність населення стабілізується до 2010 року на рівні 130 млн. чіл. Великою проблемою для Японії стало швидке збільшення частки обличчя, старше 65 років. Тривалість життя в цій країні найвища у світі (76 років - для чоловіків, 82 року - для жінок). Населення Японії відрізняється національною однорідністю (більш 95% складають японці). З інших народностей значна чисельність проживаючих корейців і китайців.

Японська мова дуже специфічна і не входить у жодну з мовних родин. Дуже складна і система Японської писемності, у якій використовуються як ієрогліфи, так і словникова абетка.

Населення розміщене по території неоавномерно. При високій середній щільності (більш 330 млн. чел. на 1 км2) деякі райони по цьому показнику із самими густонаселеними районами світу (це прибережні райони тихоокеанського узбережжя, де проживає 2/3 населення країни).

Майже 4/5 населення Японії - міські жителі. 11 міст мають населення понад 1 млн. чоловік. Найбільша міська агломерація - Кэхин (Токіо - Йокогама), де зосереджено більш 25 млн. чоловік у 150 населених пунктах. Разом із двома іншими найбільшими агломераціями Хансин (Осако - Кобе - Кіто) і Тюку (Нагоя й ін.), а також з розташованими між ними містами, агломерація Кэйхин зливаються в єдину систему - Токійський мегаполіс (Токайдо). Загальна чисельність його населення - більш 60 млн. чоловік.

Мегаполіс Токайдо простягнувся уздовж узбережжя на 600 - 700 км. Середня щільність населення в його межах складає 800 - 1000 чел. на 1 км2. Близькість моря і звивиста лінія узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку морського транспорту і будівництва портів.

Швидко ростуть і периферійні центри - Саппоро, Сэндай. А за межами мегаполіса сформувалася ще одна агломерація - Китайкюсю-Фукуока (на півночі острова Кюсю).

2.4) Промисловість.

В останні десятиліття Японія виступає як одна з ведучих економічних держав, є другий по величині національною економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2,3% загальносвітової чисельності, але створює близько 16% валового світового продукту (ВМП), обчисленого по поточним валютним курсам, і 7,7% по купівельній спроможності ієни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію приходиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її валовий внутрішній продукт (ВВП), підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високої технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій. Нинішні позиції Японії у Світовому господарстві - результат її економічного розвитку в другій половині минулого сторіччя. У 1938 р. на її частку приходилося всего 3% ВМП.У Японії розвиті чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна і харчова промисловість. Хоча Японія є найбільшим імпортером сировини для більшості цих галузей, проте по випуску продукції багатьох галузей країна часто займає 1-2 місце у світі. Причому промисловість концентрується в основному в межах Тихоокеанського промислового пояса (на 13% території країни випускається майже 80% промислової продукції).

Промисловість Японії спочатку розвивалася в основному по еволюційному шляху. На імпортній сировині практично заново були створені такі базові галузі, як енергетика, металургія, автомобілі- і суднобудування, хімічна і нафтохімічна, будівельна промисловість. Після енергетичної і сировинної криз середини 70-х років у промисловості став переважати революційний шлях розвитку. Країна початку усе більше обмежувати ріст енергоємних і металлоёмких виробництв, що залежать від імпорту палива і сировини й орієнтуватися на новітні наукомісткі галузі. Вона стала лідером в області електроніки, биотехники, приступила до використання нетрадиційних джерел енергії.

I. Металургія потерпіла за останнім часом сильні зміни. Замість безлічі застарілих заводів побудовані могутні комбінати, оснащені новітньою технікою. Не розташовуючи в достатній мері своєю сировинною базою, Японія орієнтується на імпорт залізної руди і вугіль, що коксують. Великими постачальниками залізної руди були і залишаються Малайзия і Канада. Основні постачальники вугілля - США, Австралія; у меншому ступені - Індія і Канада. По виробництву рафінованої міді Японія займає друге місце у світі, після США. Родовища поліметалевих руд складають базу для розвитку виробництва цинку і свинцю.

II. Енергетика Японії орієнтується переважно на імпортну сировину (в основному нафту і нафтопродукти). Імпорт нафти складає більш 200 млн. тонн (власний видобуток 0,5 млн. тонн на 1997 рік). Скорочується в споживанні частка вугілля, росте в споживанні частка природного газу (імпортується в зниженому виді). Росте роль гидроэнергетики й атомної енергії. Японія має у своєму розпорядженні могутню електроенергетику. Понад 60% потужностей приходиться на ТЕС (найбільш великі по 4 млн. квт). Із середини 60-х років споруджується АЕС. У даний час працює понад 20 АЕС на імпортній сировині (більш 40 енергоблоків). Вони дають близько 30% електроенергії. У країні побудовані самі могутні АЕС у світі (у тому числі Фукусіма - 10 енергоблоків).

III. Суднобудування Японії дуже різноманітно: зі стапелів судноверфей Йокогами, Осаки, Кобе, Нагасакі і багатьох інших суднобудівних центрів сходять найбільші у світі супертанкери й інші судна. Суднобудування спеціалізується на будівництві крупнотоннажных танкерів і сухогрузов. Загальний тоннаж побудованих у Японії судів складає 40% світового тоннажу. По суднобудуванню країна міцно займає перше місце у світі (2 місце - Республіка Корея). Суднобудівні і судноремонтні підприємства розміщені по всій країні. Головні центри знаходяться в найбільших портах (Йокогама, Нагасакі).

IV. Виробництво кольорових металів є материало- і енергоємними. Відносяться до "екологічно брудного" галузям промисловості, тому проведена істотна реорганізація галузі. Тільки за останнє десятиліття виплавка кольорових металів скоротилася в 20 разів. Передільні ж заводи розміщені практично у всіх великих промислових центрах.

V. Машинобудування Японії містить у собі безліч галузей (суднобудування, автомобілебудування, загальне машинобудування, приладобудування, радіоелектроніка, авіаційно-космічна промисловість). Діє ряд великих заводів важкого машинобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для легкої і харчової промисловості. Але головними галузями стали електроніка, радіопромисловість і транспортне машинобудування.

1) По випуску автомобілів (13 млн. штук у рік) в останні роки Японія також займає перше місце у світі (продукція галузі складає 20% японського експорту). Найважливіші центри галузі - Тойота (район Нагасакі), Йокогама, Хіросіма.

2) Основні підприємства загального машинобудування розташовані в межах Тихоокеанського промислового пояса: у Токійському районі - складне верстатобудування, промислові роботи; в Осакском - металлоёмкое устаткування (біля центрів чорної металургії); у Нагойском районі - верстатобудування, виробництво устаткування для інших галузей промисловості.

3) Підприємства радіоелектронної й електротехнічної промисловості орієнтуються на центри з кваліфікаційною робочою силою, з добре розвитий транспортною системою, з розвитий науково-технічною базою. На частку Японії на початку 90-х років приходилося понад 60% виробництва промислових роботів, - верстатів із ЧПУ і продуктів чистої кераміки, від 60 до 90% виробництва окремих типів мікропроцесорів у світі. Японія зберігає лідируючі позиції у виробництві побутової електроніки й електронної апаратури. Питома вага країни у світовому випуску кольорових телевізорів (з урахуванням виробництва на закордонних підприємствах японських компаній складає більш 60%, відеомагнітофонів - 90%, і ін.). На продукцию наукомістких галузей приходиться близько 15% всього обсягу промислового виробництва Японії. А в цілому, на продукцію машинобудування - близько 40%.

4) Підприємства нафтопереробної, а також хімічної промисловості тяжіють до основних центрів Тихоокеанського промислового пояса - у токійській агломерації аланского промислового пояса. У токійській агломерації (Кавасакі, Тиба, Йокогама), у районі Осаки і Нагои підприємства використовують привізну сировину. За рівнем розвитку хімічної промисловості Японія займає одне з перших місць у світі.

5) У Японії також розвита целюлозно-бумажна промисловість.

6) Зберігає не мало важливе значення галузі легкої і харчової промисловості. Однак росте конкуренція з боку країн, що розвиваються, по багатьом видам трудомістких виробництв легкої промисловості (за рахунок дешевини робочої сили в інших країнах).

VI. Ще одна важлива традиційна галузь японської промисловості - рибальство. По улові риби Японія займає одне з перших місць у світі. У країні більш 3 тис. рибальських портів. Багата і різноманітна фауна прибережних морів сприяло розвитку не тільки рибальства, але і марі-культури. Риба і морепродукты займають дуже велике місце в харчовому раціоні японців. Розвитий також і перловий промисел.

Дуже важлива особливість промисловості Японії - її винятково сильна утягнутість у міжнародні економічні зв'язки.

У сільському господарстві Японії зайняте близько 3% економічно активного населення, а частка його у ВНП країни складає близько 2%. Для японського сільського господарства характерний високий рівень продуктивності праці і землі, врожайності культур і продуктивності тварин.

Сільськогосподарське виробництво має яскраво виражену продовольчу спрямованість

Растеневодство дає основну частину продукції (близько 70%), але його питома вага знижується. Кормові і технічні культури країна змушена ввозити з за рубежу. Пасовищні землі складають всего 1,6% від загальної площі. Але навіть ці ділянки виходять з обороту сільського господарства в міру збільшення імпорту дешевої м'ясної і молочної продукції. Розвиваються нові інтенсивні галузі тваринництва. На оброблювані землі приходиться 13% території країни. Однак у ряді районів Японії можна одержувати 2-3 врожаю в рік, тому посівна площа більше оброблюваної. Незважаючи на те, що оброблювані землі займають невелику частку в земельному фонді, а їхня величина, що приходиться на душу населення дуже мала (у порівнянні зі США менше в 24 рази, у порівнянні з Францією - у 9 разів), свої потреби в продовольстві Японія забезпечує в основному за рахунок власного виробництва (близько 70%). Практично задовольняється попит на рис, овочі, м'ясо птаха, свинину, фрукти. Однак країна змушена імпортувати цукор, кукурудзу, бавовну, вовну.

Для сільського господарства Японії характерно дрібне землеробство. Більшість господарств - дрібнотоварні. Найбільш великі господарства займаються тваринництвом. Крім індивідуальних господарств функціонують фірми і продуктивні кооперативи. Це значні сільськогосподарські одиниці.

Прибережні низовини всіх островів, у тому числі й у Тихоокеанському промисловому поясі, є великими сільськогосподарськими районами, де вирощують рис, овочі, чай, тютюн, а також інтенсивно розвивається тваринництво. На усіх великих рівнинах і в природних зонах великих агломерацій розташовані птаху- і свиноферми, городи.

2.5) Транспорт.

Японії одержали розвиток усі види транспорту, за винятком річкового і трубопровідного. По характері своєї транспортної мережі ця країна нагадує країни Західної Європи, але по розмірах перевезень вантажів і особливо пасажирів вона набагато перевершує кожну з них. А по густоті пасажирських залізничних перевезень вона займає перше місце у світі. Японія також володіє дуже великим і найсучаснішим морським торговим флотом.

2.6) Зовнішні економічні відносини, російсько-японські відносини.

Японія - одна з найбільших світових торгових держав. Господарство в дуже великому ступені залежить від імпорту палива і промислової сировини. Але структура імпорту істотно міняється: зменшується частка сировинних товарів і збільшуються питому вагу готової продукції. Особливо росте частка готових виробів з НИС Азії (у тому числі кольорових телевізорів, відеокасет, відеомагнітофонів, запчастин). Країна ввозить також деякі види новітніх машин і устаткування з економічно розвитих країн.

В експорті готових промислових виробів (по вартості) 64% приходиться на машини й устаткування. Міжнародною спеціалізацією Японії на світовому ринку є торгівля продукцією наукомістких высокотехнологичных виробництв, таких, як виробництво сверхбольших інтегральних схем і мікропроцесорів, верстатів із ЧПУ і промислових роботів.

Обсяг зовнішньої торгівлі Японії постійно росте (760 млрд. длр., 1997 рік - третє місце після США і ФРН). Основними торговими партнерами Японії є економічно розвиті країни, у першу чергу США (30% експорту, 25% імпорту), ФРН, Австралія, Канада. Великими партнерами є Республіка Корея і Китай.

Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29% зовнішнього обороту) і Європи. Найбільші постачальники нафти в Японію - країни перської затоки

Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. По обсязі іноземних інвестицій країна перетворилася в один з лідерів поряд зі США і Великобританією. Причому росте частка вкладення капіталу в розвиток країни. Японія вкладає свої капітали в торгівлю, банківська справа, кредити та інші послуги (близько 50%), в обробну і видобувну промисловість різних країн світу. Гострі зовнішньоекономічні протиріччя Японії зі США і країнами Західної Європи приводять до боротьби за джерела сировини, ринки збуту і сфери додатка капіталу. Розширюються масштаби закордонного підприємництва японських фірм. Причому, поряд з виносом за рубіж екологічно небезпечних, энерго- і материалоемких виробництв (шляхом будівництва підприємств у країнах, що розвиваються,), відбувається і перенос у ці країни деяких машинобудівних виробництв - тих, розвиток яких у Японії стає менш респектабельним (переводяться туди, де нижче витрати на робочу силу).

Особливу активність виявляють японські фірми в НИС Азії - у Республіці Корея, на Тайвані і Сінгапуру. Створені там за участю японського капіталу підприємства текстильної, харчовий, швейної, металургійної, хімічний галузей промисловості, електронного і точного машинобудування стають серйозними конкурентами власне японських фірм (особливо дрібних і середніх) на світовому і навіть на внутрішньому ринку Японії.

Усі найбільші промислові компанії Японії є транснаціональними корпораціями, одними з найбільших у світі. У списку 500 самих великих ТНК світу дуже високі позиції займають: Toyota motor, Honda motor - в автомобілебудуванні; Hitachi, Sony, NEC - в електроніці; Toshiba, Fujitsu, Canon - у виробництві комп'ютерної техніки і т.д.

Одним з найважливіших факторів економічного розвитку Японії є широка участь у міжнародній торгівлі технологіями. В експорті технологій переважають ліцензії в області електротехнічного і транспортного машинобудування, хімії, будівництва. З географічної точки зору в японському експорті технологій у 80-х роках переважали країни, що розвиваються. Особливо активно здійснюється обмін ліцензіями технологічних процесів в області електротехніки, хімічної промисловості і д.р.


0006651816859340.html
0006731768879067.html
    PR.RU™